Франтiшек Ржегорж народився 16 грудня 1857 року в селі Стєжери поблизу Градець-Кралове. У 1877 році родина Ржегоржів вирішила спробувати щастя в галицькому селі Волков поблизу Львова. Місцева природа настільки вразила його, що він почав інтенсивно вивчати та документувати галицьку культуру. У листі від 1878 року він звернувся до Войти Напрстека і запропонував свої колекції з Галицького регіону Чеському промисловому музею. В. Напрстек та його дружина Йозефа прийняли його пропозицію, і цього року розпочалася довготривала співпраця. Свої колекції він створював ретельно і систематично. Він вів дуже детальну письмову та фотографічну документацію для кожного об’єкта. Галицька колекція стала частиною фондів Етнографічного відділу Національного музею в 1940-х роках.
Значна частина дерев’яних предметів пов’язана з облаштуванням церковного інтер’єру і щоденним вжитком. До компонентів ноші (підгрупа доповнення одягу) приналежні жіноча палиця, чоловічі топірець (бартка), келеп (келеф), пістоль, люлька) і/або пов’язані з соціально-релігійним статусом (вервиця, натільний хрестик). Речі домашнього вжитку, які групують як хатню обставу, переважно це – меблі, домашнє начиння, що розуміється як посуд та різноманітне приладдя для готування й зберігання їжі, а також оздоблення інтер’єру у вигляді рухомих, тимчасових прикрас. Типологічну підгрупу матеріальних пам’яток колекції Фр. Ржегоржа з назвою хатнє начиння становить типи: посуд; кухонне начиння; прилади догляду за одягом; ремісниче начиння й канцелярське приладдя.
Господарське знаряддя: веретена, форму для плетіння рукавиць, коклюшки, в’язальні гачки та ін., яких об’єднано у знаряддя домашнього виробництва; граблі (їх елементи – зубці), що приналежні до сільськогосподарських інструментів; і обладнання для транспортних засобів включає дерев’яні сідла для коней – тарниці.
Група звичаєво-обрядових предметів подіється на підгрупи: весільна атрибутика, Великодня атрибутика, Різдвяна атрибутика та пам’ятна скульптура. Тут представлено поєднання важливих календарно-обрядових свят (Різдво, Великдень) та побутово-звичаєвих урочистостей (весілля) чи требних обрядів (похорон).
Найдавніші реалії з різьбленням по дереву – XVIII ст., Ними є раритети, які безпосередньо пов’язані з побутом й віруванням горян. – ікони-хрести, яким відводили особливе місце на «по́куті» у хатах Галицької Гуцульщини.
Значна частина дерев’яних предметів пов’язана з облаштуванням церковного інтер’єру і щоденним вжитком. До компонентів ноші (підгрупа доповнення одягу) приналежні жіноча палиця, чоловічі топірець (бартка), келеп (келеф), пістоль, люлька і/або пов’язані з соціально-релігійним статусом (вервиця, натільний хрестик). Речі домашнього вжитку, які групують як хатню обставу, переважно це – меблі, домашнє начиння, що розуміється як посуд та різноманітне приладдя для готування й зберігання їжі, а також оздоблення інтер’єру у вигляді рухомих, тимчасових прикрас. Типологічну підгрупу матеріальних пам’яток колекції Фр. Ржегоржа з назвою хатнє начиння становить типи: посуд; кухонне начиння; прилади догляду за одягом; ремісниче начиння й канцелярське приладдя.
Предмети колекції представляють усі основні техніки обробки дерева: теслярства, столярства, токарства, бондарства, різьблення та їхні види декорування: видовбування, профілювання, види різьблення, інтарсію, інкрустацію, випалювання, розпис. Основними орнаментальними мотивами є «пасо́чки», шестипелюсткові розети-«зірки», «сонічка», «бані», «головкате», «ба́ні», «сльозки», «ільчате письмо», «змійка» тощо.